Волонтерська кухня на Волині: пообіцяли хлопцям на фронті готувати для них до кінця війни

Ганна МИЩИШИН

24 квiтня 16:50 0

Волонтерська кухня на Волині: пообіцяли хлопцям на фронті готувати для них до кінця війни

Фото: ФБ Волонтерська кухня "Господиньки"

Відчинивши двері до приміщення банку в Нововолинську, випадкові відвідувачі відкривають роти – замість консультантів та касирів у білих сорочках та з краватками на них також здивовано дивляться чотири жінки у фартухах, що стоять біля плити з прихватками в руках. Відірвавшись від тіста та котлет, пояснюють, що банк тут давно не працює. Тут тепер волонтерська кухня – «Господиньки».

Відправляють у замороженому вигляді

Чотири господині - Інна, Лариса, Оксана та Світлана - щодня піднімаються ще й на світ не зазоріло, щоб уже до сьомої ранку братися до роботи.

- Скільки нас просять, стільки й готуємо – раз на п'ять підрозділів, другого дня - на три, - розповідає журналістці Коротко про «господинька» Інна Галяс. – Це завжди однакові набори: цебро олів'є, цеберко корейської моркви, бурячок по-корейськи, цебро голубців, вареників, 30 котлет, 30 млинців із м'ясом, гарне кільце ковбаси, пів кіло печеного паштету. Все пакуємо в коробки з-під бананів – і віддаємо волонтерам.

Їде все це на фронт у замороженому вигляді – поки довезуть, якраз розморозиться. І не псується. Та й по 30 цебер вареників одному підрозділу не ліплять - всього потроху. Тож запити на страви від «Господиньок» є завжди. Тому працюють майже без вихідних. Додому приходять уже затемно.

Бійці на подяку передають господиням з фронту прапори - і чекають ще на «смаколики». Фото: ФБ Волонтерська кухня "Господиньки"

«Чоловіки переживуть»

Незважаючи на обсяги, господині все роблять вручну – кухонну техніку, ті ж овочерізки, купувати нема на що. Головне - на продукти зібрати, на третій рік війни проблема вже навіть із цим. І тісто місять самі, і моркву труть, і картоплю чистять.

Морозильні камери допомогли купити місцеві жителі, щось прислали заробітчани, хтось свої камери віддавав. Їх на кухні сім. З двома духовками та піччю підсобила влада. Як і з приміщенням та його ремонтом. Рахунки за електрику зголосився оплачувати банк – їхнє приміщення.

– З 8 березня 2022 року півтора місяця ми працювали на кухні місцевого Будинку культури, а потім нас «попросили», – ділиться Інна Галяс. – Світло вибивало, та й не подобалося їм – у нас йшов постійний активний процес готування. Ми кинулися до влади: «Терміново потрібне приміщення!». Нам сказали: "Вибирайте - ось Укрпошта і Ощадбанк - будь ласка".

За тиждень прибрали "вбите" приміщення, місцеві мужики перевезли-перенесли продукти, благо недалеко, поставили якусь техніку – і знову засукали рукави.

- Хлопці дзвонять, просять саме домашню їжу, що ж ми, відмовимо? - зазначає Інна. – Чоловіки звикли, що ми на волонтерській кухні. Нічого страшного, переживуть. Головне, щоб перемога швидше настала.

До війни всі господині працювали хто адміністратором, хто продавцем, хто доглядає пенсіонерів.

- Раніше нас було чоловік 30 разом із біженцями з Київської області, - згадують "господиньки". - Тоді ж, пам'ятаєте, все закрилося, нічого не працювало. А потім наші люди повернулися на роботу, коли трохи стабілізувалося, біженці поїхали до себе на Київщину. Залишилися ми вчотирьох.

"Господиньки"-волонтери обіцяють, що годуватимуть бійців до перемоги. Фото: ФБ Волонтерська кухня "Господиньки"

Волонтерам вперше запропонували платити

Весь цей час, зрозуміло, без зарплати. З домашнім господарством справляються або у свої один-два вихідні, або допомагають батьки, діти.

– Зараз нам запропонували платити на біржі – як за «громадсько-корисні роботи», – ділиться Інна Галяс. – Усі знають, скільки ми волонтеримо. Це перший місяць буде, як щось капне. Мінімалка, але й то добре – ці три роки жодного прибутку, зрозуміло, не було. А хто нам платитиме – ЗСУ? Також уклали договори із терцентром, де обслуговують пенсіонерів. Ми їх годуємо, тих, хто опинився у тяжких обставинах. І ВПО.

Зараз "господиньки" вже починають готувати передачі на фронт до Великодня. Домашню ковбасу вже зробили – заморозили. Попереду – паски та крашанки.

– Справляємось, – усміхається Інна Галяс. – Волонтери нас просять: «Дівчатка, тільки не кидайте, вони ж чекають на ці передачі, вони до вас звикли». Звичайно, буває, що втомлюємося – ого-го як. Але знаємо, для кого ми це робимо. Це наш обов'язок. Ми пообіцяли хлопцям, що з ними до кінця - скільки буде війна, стільки ми будемо з ними. З нашого боку буде підтримка на стільки, скільки це потрібно.

Кухня давно стала для цієї четвірки ентузіасток другою домівкою. Благо ще знаходяться ті, хто допомагає зібрати гроші на продукти бійцям, хоча таких, зазначають кухарі-волонтери, дедалі менше. Доводиться просити. Але не сумують – упевнені, впораються. Хай відправлятимуть менше, але без передач від «Господиньок» бійці не залишаться. Хоча буває дуже і дуже важко, незважаючи на те, що вибивають знижки, де можуть. До речі, це вже не просто волонтерська кухня кулінарів-добровольців, а благодійна організація – її вже зареєстрували.